Svůj koníček jsem dokázal proměnit v poměrně výnosný byznys. Vyrábím panenky a prodávám je ve svém internetovém obchodě. Obchod je docela úspěšný, panenky jsou drahé, takže vydělávám docela dost peněz. Mám kamarádku, která pracuje jako organizátorka dětských oslav. Jednoho dne mi zavolala a řekla:
“Lesi, ahoj, mám na tebe prosbu. Naše agentura pořádá řadu charitativních akcí v dětském domově pro postižené děti. Součástí programu by měly být i mistrovské kurzy, ale nic hodnotného mě nenapadlo. Víte, děti tam neběhají ani neskáčou a aktivní činnosti pro ně nejsou vhodné. Pak jsem si vzpomněl na tebe. Panenky jsou přesně to, co potřebujeme!
Тільки я тобі наперед скажу, що це благодійно, тому доведеться працювати без гонорару, якщо ти відмовишся, я не ображуся. Зрозуміло, я погодилася. Ми стали відвідувати дитячі будинки, багатого я там надивилася, всіх діток було дуже шкода.
У більшості з них були дуже трагічні історії життя. Бути фізично обмеженим і залишитися без батьків – жорстоко. Але під час одного візиту мою увагу привернув один хлопчик на візку. Я завмерла, коли вперше його побачила. Він був схожий на мого чоловіка, як дві краплі води. Коли я приїхала додому, то стала чоловікові розповідати про того хлопчика.
Але варто було мені просто згадати про усиновлення, він став кричати на мене. А потім я виnадково згадала прізвище хлопчика, і він змінився в обличчі.
На наступний день він погодився зі мною сходити в дитячий будин ок. Коли ми повернулися додому, він впав на коліна і почав мене благати забрати того хлопчика, він у всьому мені зізнався. Ще до нашого знайомства у нього була ко ханка з таким прізвищем.
Але він не знав, що вона від нього заваrітніла і наро дила хлопчика. -Коль, а ну вставай, зрозуміло, ми заберемо дитину. Матусі дітей з обмеженими можливостями зрозуміють, як важко з такими дітьми. Після усиновлення нам нелегко довелося. Ми багато сил і грошей витратили на реабілітацію. Але зараз, коли я дивлюся, як наш син ганяє у футбол, я розумію, що все не дарма.
